Доменіко Нордіо виступав у багатьох престижних залах (Карнегі-холл у Нью-Йорку, Зал Плейель у Парижі, Санкт-Петербурзька філармонія, Театр Ла Скала в Мілані, Барбікан-центр у Лондоні та Санторі-холл у Токіо), з такими відомими оркестрами, як Лондонський симфонічний оркестр, Національний оркестр Франції, Академія Санта-Чечілія в Римі Національний оркестр Італії, Оркестр Французької Швейцарії, Оркестр ім. Симона Болівара в Каракасі, Стамбульський філармонічний оркестр ім. Борусана, Філармонічний оркестр ім. Енеску, Симфонічний оркестр SWR в Штутгарті, Московський державний симфонічний оркестр під керівництвом Флора, Штейнберга, Казадесуса, Луїзі, Лазарєва, Айкала.

Останніми сезонами він виступав у Бухарестській філармонії ім. Енеску, Муніципальному театрі Ріо-де-Жанейро, Театрі Колон у Буенос-Айресі, Центрі Зорлу в Стамбулі, Концертгебау в Амстердамі, філармоніях Києва, Кишинева, Вільнюса, Москви та інших міст, Великий зал Гільдії в Ризі, Сосьєдад Філармоніка в Лімі, Сала Сан-Паулу в Сан-Паулу, Бразилія, Театр Мандзоні в Болоньї, Концертний зал Мельбурна, Концертний зал Вігадо в Будапешті, Тбіліський фестиваль, Зал "Зарядье" в Москві, Аудиторіум дель Содре в Монтевідео.

Учень Коррадо Романо та Мікеле Оклера, він народився у Венеції 1971 року, вже будучи вундеркіндом (свій перший сольний концерт він дав у віці десяти років), у шістнадцять років Нордіо переміг на Міжнародному конкурсі Віотті у Верчеллі, де головою журі був легендарний Ієгуді Менухін.

Після успіхів на конкурсах Тібо в Парижі, Сігалль у Віна-дель-Мар та Франческатті в Марселі, Гран-прі Євробачення 1988 року дав старт його міжнародній кар'єрі: сьогодні Нордіо є одним з найвідоміших скрипалів свого покоління.